Да-да!!! Огромное спасибо за чудесную организацию !!! Это была наша первая выставка)) При чём как для кошки, так и для меня :) До этого не приходилось посещать сие действие :) Всё понравилось. В оба дня получили сас :)
вот даже написала статью для одного донецкого новостного сайта... Но они почему то не оценили и не захотели выставлять её
Видимо руководству сайта по душе собаки :) ну тогда хоть выложу тут, не зря же писала то :)))))
Уж простите если что не так... Повторюсь, это моя первая выставка и многое происходящее там для меня ещё плохо изучено :)))) Да и статья написана более простым так сказать языком, так как расчитана была на простого обывателя)))
17 та 18 квітня в стінах ПС « Дружба» пройшла чергова виставка кошек під назвою «Весняна зустріч друзів», організатором якої став донецький клуб любителів котів «Владмінес». Насправді яскрава й захоплююча подія. Величезна зала, де зазвичай проводяться змагання з міні-футболу та концерти, на цей раз була ледве не повністю заповнена клітками з цими домашніми улюбленцями. Всюди гамір, писк, нявчання, у повітрі літало напруження і кошача шерсть. Турботливі господарі вичісували своїх улюбленців, прикрашали клітки. Одразу по відкриттю виставки зала поступово стала наповнюватись людьми. Тут кожен міг знайти щось «собі по душі». Діти радісно сміялися та щебетали поруч кліток з шотландськими та британськими кошенятами, дорослі зацікавлено зупинялись поруч з мейн-кунами, бобтейлами та орієнтальними, а бабусі просто мліли перед персидськими. Хоча такий поділ скоріше виключення ніж правило, адже кожна порода цікава й біля кожної клітки можна було спостерігати натовп з глядачами. Особливий ажіотаж можна було бачити поруч з клітками де сиділи маленькі кошенята. Бо їм би тільки бавитись на радість публіці. Дорослі ж коти чинно лежали на подушечках, при чому зазвичай – спинами до публіки, бо на ділі їм дійсно було дуже важко. Адже, зазвичай – дім, смачна їжа, спокій, улюблені господарі чешуть за вушком, а тут – чуже місце, сотні різних незнайомих запахів, купа людей, гамір, спалахи фотокамер, набридливе «кіс-кіс-кіс». Не кожна людина витримала б таке навантаження, а тварини – тим паче.
Але головною метою такого заходу все ж таки є не просто показати людям тварин. Мета такої події – отримати так би мовити «підтвердження» того, що кіт( або кішка) дійсно є гідним представником своєї породи і має повне право на її продовження та вдосконалення. Всіх тварин було поділено за породою, статтю та кольором. Оцінюванням займались чотири експерти – Надія Пілатова (Білорусь), Галина Царьова (Україна), Тетяна Лінник (Україна) та Тамара Ємельянова (Росія). За словами експертів, їм було дуже нелегко визначати кращого, бо майже всі тварини виявились відповідні вимогам.
Окрім того всього, кожен відвідувач міг прямо на виставці придбати собі кошеня майже любої представленої породи. Маю зауважити, що це є дуже зручним для покупців, адже вони могли «особисто» ознайомитись вже з дорослими представниками тої чи іншої породи, поспілкуватись з їхніми господарями й розпитати все, що їх цікавило. Кошенята, котрі не мали родовідних, на виставку не приймались. Це давало покупцям можливість зайвий раз впевнитись у тому, що їм не продадуть метиса або як кажуть в народі «кота у мішку».
Й звісно ж куди без розваг… Не обійшлось без них і тут. Прямо посеред залу була огороджена сцена, де на радість публіці обидва дні проводились веселі та жартівливі свого роду «міні-конкурси» для кожного бажаючого учасника виставки. Конкурс на самого пухнастого, самого білого, самого товстого, а також на найкрасивішу клітку, найкумедніше нявчання і тому подібні речі.
Для учасників і відвідувачів час пролетів непомітно. Учасники пішли з виставки з щасливими обличчями, міцно тримаючи в руках дипломи та своїх улюбленців, відвідувачі ж сумні й похнюплені – адже виставка закінчилась і їм доведеться чекати наступної, щоб знову зануритись в цей чаруючий світ м’якеньких шубок та солодкого муркотіння.
